Жасмину кущ розцвів біля криниці.
Знайомий незабутній аромат
пусеають невигадливі косиці,
як і колись - багато літ назад.
Стояли ми біля пянкого зілля
в травневу ніч. Був місяць уповні.
Загадували нишком на весілля.
У коси квіти ти вплітав мені.
І біле дивовижно пасувало
до моїх довгих шовковистих кіс.
Було нам ночі для любові мало.
Мовчав у небі делікатно Віз.
Ти памятаєш? Вранці я спитала
(у голосі чомусь тремтіла мідь):
Велика Ведмедиця нам сіяла,
а де її коханий? Де Ведмідь?
Травнева ніч. І знову Ведмедиця
на небі, мов у озері провин.
І ловить сльози розпачу криниця.
Й дурманом пахне, як колись, жасмин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2012
автор: всесвіт