…А, судді – хто?
О! ВИ – ІУДИ!
Вас розвелось! –
Без вас – нікуди!
Що судите нині?
Що радите нині
Яка є користь
Від вас людині?
Правду украли,
Сховали і вбили;
Із правди кормушку
Нині зробили…
Одні – карають,
Інші – судять;
Про захист згадати
Я теж не забуду…
Що більше неправди – Тим злішають судді,
Багатшає захист,
Біднішають люди.
Часи швейцарські
Геть всі повдягали;
Ціну своїм справам
Досі не склали.
НащО ТІ закони,
і всі кримінали,
Якщо тепер справи
Цінуються « нАлом»?
У доларах – гривнях
Купуєм свободу;
Чи збили машиною,
Чи, втопили у воду…
А, може, завода
У кого украли?
Чи, маму із дітками
По світу пускали…
Яка різниця,
ЩО їм судити:
Хто більше платить –
Тому і жити…
Навіщо кодекси
Ті писались,
Закони в рядочки
Рівненько складались?
Читай, хоч направо.
Хоч з права на ліво –
Нічого не висудиш
Ти на диво!..
Отримає правду
Той, хто багатий;
І хату у бідного
Можна забрати.
Послухайте, добрі люди!
Досить вже платити;
Їм зарплати нащо платять?-
Мусять так судити!
По книгах, та по законах,
Божим правим сУдом;
Ми надію покладаєм,
Що колись так буде!.. (10 листопада 2009 року).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367713
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.09.2012
автор: Людмила Богуславська