Бувай,незнайомцю,бувай...
Іди вже скоріш у ніколи!
І я все забуду,закрай,
Як страшно це,жити тобою...
Мені лиш залишиш на спомин
Тих кілька цілунків гарячих
Твої очі наче безодня
В яких я себе вже не страчу...
Залиш мені пустку тужливу
І жменьку чуттів полинових
Вони не загублять важливість,
Хоч ти і підеш у ніколи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2012
автор: Христина Спринь