Висихаю як листок восени,
Майже мертва падаю долі...
Зачерствіє душа без весни,
Поки я не вилізу з безодні...
Винна я в ситуації цій –
Що забута найріднішим серцем.
Ніч лікує мене в самоті –
Рани посипаючи перцем.
Я не та, що була повна сліз,
Без вологи, як жовте мертве листя
під ногами, бо впала у низ,
І мене віднесло на узбіччя.
Висихаю, як листок без весни,
Зачерствіє душа без любові.
Може, вітер життя піднесе до води
І я зможу протистояти долі. 25.03.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367593
Рубрика: Нарис
дата надходження 29.09.2012
автор: Яна Бім