Злість - всепоглинаюче почуття,
Ти раптом не знаєш, не чуєш, не відаєш
Як просто руйнуєш чужії життя,
Зі злостю кохаєш і снідаєш.
Як злість прибирає шляхетні думки,
Доводячи нас до безтямства.
О,Боже, даруй нам інші шляхи,
Де злості не буде і фарсу.
Прощення прошу, кого я гнітив,
На кого зливав свої нерви.
Звичайний я смертний. Інакше не вмів,
Точили душоньку черви.
Лиш приприкро, коли незаслужено бив
Я словом, мов батогом,
Того, кого найбільше любив,
Побив ненавистю й злом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2012
автор: Ніка Мельник