* * *
Я бачив прекрасний Париж,
як жив у московськім Союзі.
В пориві жагучих ілюзій
край хатнища гладжу спориш.
В перину копиці впаду:
очима упнуся у хмари...
Допоки у споминах марив,
осипались груші в саду.
Видіння привільне, облиш.
Ген вигін заріс бур’янами.
Допоки не стали панами,
я бачив насправді Париж.
Чи ж то за Парижем мій сум?
Чи то – по імперській заразі?
Не рай був у всякому разі...
Що маємо – бачить Ісус.
Жагучі й пекучі жалі.
По житу волошки мандрують.
Пани у Парижах жирують –
бідують хохли й москалі.
Я згадую дивний Париж.
Яка то краса неповторна!
І спогади зболено стогнуть:
не буде такої пори.
Олександр Печора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367322
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА