Гола, сліпа,
замучена і
ледь жива душа,
стоїть в кутку
противного
і жирного
людського тіла.
Обідрана, нещасна,
майже мертва,
та ще не остаточно,
вона все ж
намагається звестись
на всохлі ніжки,
з надією,
що все ж таки,
не все ще втрачено.
Наївна як мала дитина.
ДУРНА!!
Куди ж ти пнешся??
Хіба ж не бачиш,
що це уже кінець??
Твій час вже близько!!
ХА-ХА-ХА..!!..
Чи може
не хочеш просто
вірити у це??
Ну і дарма.
А взагалі-то,
це і не важливо.
Бо віриш ти чи ні,
та все ж не оминути
тобі, своєї долі.
ТИ ЗДОХНЕШ!!!!
Навіть не помреш,
а саме ЗДОХНЕШ!!
МОЇ ВІТАННЯ!!
ХА-ХА-ХА!!!!
На жаль,
вона у цьому світі,
не одна така.
Не тільки ось цю душу
спіткала така доля.
Їх мільйони
і це до болю сумно.
Пора задуматись!!
Прислухайтесь,
до відчайдушних криків
душі своєї.
Й не ігноруйте,
бо буде тільки гірше.
Прислухайтесь, й задумайтесь!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367146
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2012
автор: Fagotyst