Ти прийшов так неждано й негадано
І постукав у втомлену душу.
Я налякано з поспіхом падала,
Бо відкрити Тобі її мушу.
І найбільше мені зараз хочеться
Потонути у твоїх обіймах.
Так приємно серденько тріпочеться –
Все тому,що з тобою я вільна!
Любий,світло-граційними рухами
Пригорни до грудей своїх знову.
Це брехня,що жінки люблять вухами!
Я лиш згадую тіла розмову.
Жаль,що час так ішов,не спиняючись,
Вириваючи руку з твоєї.
Та здолаємо це,забираючи,
Всі секундочки до однієї!
Не залиш вже коханням засмучену
Свою Мавку;)в квітучому полі.
Полюби і щасливу й розлючену -
На це часу ти маєш доволі.
P.S.Найважливішій,найпотрібнішій і найкращій людині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367042
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.09.2012
автор: B@nDeRiVka