Коли ж ті сни туманних Альбіонів
Розкѝдають пляшки з незвичним еліксиром?
А там літати – в обрії протонів...
Не тут квиток. Десь у касира.
Чого літати? Залишись ще тут.
Ходи собі як вічний снобій.
Тебе чекає під мостами суд.
А далі страта – вигнання за обрій.
Хіба це модно? Не вершина…
І на підніжжі заважає слово.
Куди біжиш?! Там не стежина!
Я заблукав.
В оселі.
Знову…
Хто не звикає до пальничок?
Агонія. Від бідності – до звичок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366942
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.09.2012
автор: Вальдемар Феруменко