Я так легко палю мости,
Що самотністю не натішитись…
І шукаю причини йти,
замість просто залишитись.
Я надії чиїсь дотла
спопеляю дрібними крихтами.
Я в тобі тільки мить жила
і не встигла зникнути…
Восени назбирала слів,
Влітку збулося, змилось, стерлося..
Боже, як ти мене хотів
У своїх непевностях!
Незворотній кохання яд
Не відчуєм більше ми..
Ідеальна була сім’я
Я шкодую віршами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366912
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2012
автор: Єва Лавінська