Кишить народом. Масами облич.
Бетонна, в сталі, надміцна споруда
Звучанням потягів стрічає ніч,
Залізним полотном розмиє бруду.
Дорога стугонить… Реве двигун…
Ходою квапиться буденний люд.
А тут якийсь зухвалий «ум»
Шукає димний титанічний «труд».
Розклацане табло. Маршрути звичні.
Втомилися валізи від усіх.
А кожен має – докосмічні.
І кожен думає: «Устиг…»
Побачить стільки дивностей земних
Гучний вокзал – розвідник Долі.
Запросить він іще нудних.
До світла. Перших колій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366860
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 26.09.2012
автор: Вальдемар Феруменко