а небо осіннє зрадливо так вабило сонцем
ні, не гріло, пекло, та усе це було омана
ні вогню, ні кохання, ні краплі живих емоцій
на кленових листках непрочитаного роману
і фліртуючи з хмарами промені лізли в очі
і без них зрозуміло, що я у цю осінь сліпий
бо бачу лиш те - що і бачити навіть не хочу
чи хто скаже мені - ну якого ж я трунку надпив?
і листя чудне, вже не вальс витанцьовує, танго!
я б і сам відлетів в далеку якусь Аргентину
та я тут, серед вас, ви ж байдужі до мого стану
бо в кожного свій темносірий життєвий відтинок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366842
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2012
автор: MC_Yorick