Туман сьогодні, День сумний,
і дощ…
Але, ти чуєш вітер,
Бачиш сонце,
що ж?..
Чому твій зір не бачить
Цю глибоку
НІЧ?
А серденько палає,
Ніби древня
ПІЧ?..
Хто підкидає туди хмиз,
Чому вона
пала?
Веселий вогник
Виграває там
завжди,
І пісня вітру
Там завжди
луна…
Чи, взяти зАслонку залізну,
І зачинити
ПІЧ?
Невже колись потухне
Той вогонь веселий, і
настане НІЧ?..
І черінь захолоне,
Розвалиться
та ПІЧ?..
Та, мабуть, то не страшно,
І не в тому
РІЧ:
Туман розтане;
Дощик – перестане,
І сонечко розвіє
НІЧ…
А іскра сонячна розпалить,
Колись новеньку
ПІЧ…
(14 лютого 2012 року).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366829
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2012
автор: Людмила Богуславська