Я зшивала свої думки міцними стрічками,
І шовк врізався в їх здірявлені краї.
Та понад усе вони прагнули волі,
Втікали в минуле, залишивши свої ДНК на стібках.
Скалічені, блукали містом й осінню,
Зазирали в тіла, губилися
У бездуховних серцях і безсердечних душах.
Я ніколи не знайду в тобі тебе,
Як широко не розкривала б очі.
Назустріч біг вантажний потяг.
Якби в залізних тацях насипом везли людські уламки,
Я б хотіла там знайти твоє волосся,
Щоб лагідно занурювати в нього пальці,
Вдихаючи вечірню терпкість хризантем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366611
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: Julia De-Ville