Світло ховається у твоєму волоссі.
Крізь пальці пришвидчує колір і час.
Волокна сну на лінії як двоголосся.
Літак летить і бачить в сонці нас.
Відлуння шепоче,що зів'яло літо,
проміння у твоїх очах горить.
Ти не перестав її любити.
Ти простив. Ти мучитись не звик.
Годі. Мовчимо.
Навіщо говорити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366499
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: Марія Вольф