Я розправляю крила
Й лечу в блакить небесну…
Куди думки поділись?
І падаю я в бездну………..
За горизонтом манить
Небесна височінь,
Ніхто мене не спинить,
Лечу я в далечінь…
Подалі від усього,
Подалі від усіх.
Та тільки не від нього…
І як же так зуміть?
Руками ловлю хмари
І в сяєві надій
Торкаюся губами
Вже до минувших мрій.
Небеснії топази
Все манять й томлять зір.
Скажи мені відразу
Таємний намір намір свій.
А я лечу все далі
Над цілим гуртом душ.
Наповнена печаллю,
Я скоро упаду.
І будеш ти шукати
Де впала з неба я,
Повсюд будеш блукати -
Садах, лісах, полях.
Й проходивши у лісі,
Зачепиш ледве вітку,
І не побачиш квітку,
А нею буду я…
Ти знай, я вічно буду
Тебе всякчас любити,
Нехай навіть забудеш,
Нехай, любов моя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366473
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2012
автор: Дивна