Зміна

Душі  безодня  у  віках  застила.
Запилені  думки  надія  змила.
Засіли  страхи  по  кутках,
А  очі  бачать  тільки  страх.

Вже  сон  не  хоче  лікувати,
А  днів  в  житті  не  зрахувати.
У  дзеркалі  вже  я  –  не  я:
Не  схожа  зовсім  –  наче  не  своя.

Лиш  очі  залишилися  на  місці.
Такі  правдиві  ніби  іще  чисті,
Ще  продивляється  душа  крізь  них,
Але  вже  темрява  засіла  в  них.
               
Мабуть,  це  все  зробив  зі  мною  –  він,
Бо  бракувало  йому  змін,
Бо  перебільшив  свою  роль,
Тому  втопив  все  в  алкоголь.

Втопив  усе,  хоча  залишив  страх,
Втопив  мене  –  життю  моєму  крах.
Тому  вже  сон  не  хоче  лікувати,
Бо  жах  в  очах  не  хоче  спати.
́́́́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366450
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Уляна Вівторок