Тінь жінки, що не плаче
Крокує тротуаром,
«Повія» ще не значить,
Що стала просто даром.
Не випита до дна
І зовсім не вульгарна
Іде вперед вона –
Це просто її карма,
Вона не вибирала
І зовсім не хотіла;
Її душа волала,
Але змирилась й полетіла.
Душа тепер літає
Метеликом під небом,
Ніхто з людей не знає,
Що просто так і треба.
«Повія»- ще не значить,
Що дуже низько впала,
Вона ж і досі плаче,
Ідучи тротуаром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366398
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Стомлена сонцем