( майже романс )
Вам в мою душу так цікаво зазирати,
Ви так бажаєте усе про мене знати,
Але душа моя для Вас закрита,
Тож Вам її не вдасться спопелити.
Не нарікайте на струн душі зухвалість
І не тамуйте свою злість.
Я Вам не скрипка, не гітара...
Та й Ви – не ніжний піаніст.
Тому, навіщо нам манірність,
І Ваші брехні про “щирі почуття”?!
Самі ж не вірите у власну вірність,
Від когось вимагаєте клятв на все життя...
У Вашу душу я й не хочу заглядати –
нових відкриттів для себе не знайду...
Бо знаю, Ви не здатні покохати –
На своє щастя, й на чиюсь біду... 25.02.2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366386
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Яна Бім