Нам впаяли у мозок архетипи рабства,
Що ж, соромтеся люди, що ви українці!
Щоб спитавши якось нас: «А що ж ви за раса?»
Ми, зігнувшись, покірно промовили: «Маса!»
Де ж чотириста п’ятдесят літрів отрути
Тим, що звались людьми, щоб повільно заснути?
Нам начиняють мозок фальшивими снами,
Щоб ми не знали мови, історії, мами…
І присягнувши усім режимам на вірність,
Своїм дітям в крові передаєм покірність,
Щоб спитавши якось їх: «А що ж ви за раса?»
Наші діти зігнулись й промовили: «Маса!»
І немає тому ні кінця, ні упину,
Хто ж вбиває у тобі свідому людину?
А ми кидаємо все на поталу часу,
Щоб ліпили й надалі з нас бидло і масу..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366351
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Квітка Надії