Страшно, коли самотньо.
Давить втома світова,
Давить крига. Вже зима
На душі. Так безтурботньо.
Час, який стирає грані,
Вибива чечітки ритм,
А страждання поруч з ним,
Перетнулись всі бажання.
Не пливи за неба край,
Не спіши міняти світ,
Надто це тяжкий вже гніт,
Думки осторонь тримай.
Бо розчавлять. Ох, розчавлять,
Покидають бруд навколо.
Не зачеплять більш нікого,
А до них лиш вабить. Вабить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366309
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2012
автор: Ніка Мельник