Сліди. (За легендою).
Нема нічого - лиш сліди
і небо, кольору слюди.
Там двоє - Бог і чоловік,
що поєдналися навік.
- Чиї сліди це, - він питає.
- Це наші, - Бог відповідає.
- А он, дивися, угорі,
чому сліди тільки одні?
Ти мав якусь роботу може,
що там мене покинув, Боже?
- Тобі було там важко йти
і мусів я тебе нести.
Нема нічого - лиш сліди
і небо, кольору слюди.
Скрізь по землі ступають люди,
а поряд Бог із ними всюди.
І я благаю, хоч не гоже
- Неси й мене хоя трошки, Боже!
Не знаю чи це легенда, але передісторія вірша така: Після смерті чоловік зустрівся із Богом і захотів побачити свій пройдений земний шлях. Бог висвітлив його сліди, а поряд була ще одна пара слідів. Чоловік запитав: "Чиї ці інші сліди?" і Бог відказав: "Це Я завжди ішов поряд з тобою". Придивившись уважніше, чоловік побачив, що в одному місці видно тільки одну пару слідів і засмутився, що в той час напевно Господь покинув його. Але Бог пояснив: "Тобі було там важко йти, і Я тебе ніс". Бажаю всім, щоб Бог завжди підтримував вас у складний час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366287
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.09.2012
автор: всесвіт