Сумління, а не ясності, примарних корифеїв
Змогли вдихнути дурості в сонет.
Хоча, і так все диха маячнею,
Та треба вирватись з тяжких тенет!
Бо що слова «шляхетних мракобісів»?
Яким і розум затуманили «орли»,
І слину отруїли. Для капризів.
Не вистачало, їм, в публічності «хули».
А зараз повно! Не бояться люду!
Плюватись всім дали «орлята» смілі,
Та ще й понадавали бочок бруду.
І точять язики. На інші «цілі».
Хотілось плюнути б у пику бородату,
Але терпіння. Це на іншу дату…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366254
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.09.2012
автор: Вальдемар Феруменко