Якби вміла малювати портрети,
Я б намалювала твій портрет…
Шкода, що талант мій мертвий,
А в голові лише силует…
Я слабка, ти правий, я невдаха!
Я ніхто у твоїх очах...
Тоді вбий або пошли мене на ...
Ми живемо у різних світах!
Я дуже обожнюю осінь
Її ніжно-дикий холод,
По калюжах ходити у кросах,
І губ твоїх терпкий солод.
Ти казав, закохався у мене,
Що шукав мене і знайшов...
А тепер я тобі ще треба?
Якщо ні, то закінчуєм шоу!!!
Я не вірю, що може згоріти,
Той вогонь, що так сильно палав!
І що ти вже не хочеш хотіти,
Те життя, яке сам спланував!
Можливо я помиляюсь,
Та в тобі вже не бачу тепла...
Мабуть, винна, що так все склалось,
А може не я одна?
Я шалено сумую по тобі,
Осіння депресія тут ні до чого,
Я стаю схожа на зомбі,
Крім тебе не хочу нікого!!!
Ця осінь забрала тепло -
Тебе, я ж не вмію жити в тумані,
Де у серці і в венах зло,
Налите, як горілка в стакані...
Якби могла, то була б твоїм небом,
Або серцем, щоб дарити любов.
Та якщо, тобі я не треба,
То, коханий, завершуєм шоу!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366181
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2012
автор: ЕТ