Не хоче серце визнавати,
Що край мій рідний занепав.
Що той, хто мав про нього дбати
Одним із перших обікрав.
Тріпоче серденько, ридає.
За рідний край воно болить.
А пан пихатий спочиває,
На троні царському сидить.
Йому не треба та країна,
Не треба люди бідняки.
Не треба пісня солов’їна,
Кладе він долари в тюки.
Нехай стягає ті мільйони.
Бере останнє хай у нас.
Нехай вибехує хороми.
Та пам'ятає: прийде час.
Повстануть люди, заволають.
Впадуть царі і королі.
І "Ще не вмерла..." заспівають.
На рідній, вільній вже землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366064
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.09.2012
автор: Владислав Похилый