ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ ( гумореска )

Виходжу  я  зранку  з  дому.  Бачу,  дорожники  біля  сусіднього  будинку  ями  «латають».  От  добре,  думаю.  Нарешті  і  біля  нашого  будинку  ямковий  ремонт  зроблять.  Прибігаю  додому  на  обід.  Бачу,  що  вони  на  нашому  подвір’ї  лише  три  –  чотири  ями  попідсипали  і  далі  пішли.  А  біля  нашого  під’їзду  жодної  ями  не  «підлатали».  Мене  це  заїло.  Хоча  із  часом  у  мене  не  дуже,  але  все  ж  підходжу  до  дорожників  і  кажу,  що  треба  би  і  біля  нашого  під’їзду  ями  підсипати.  А  хлопці  мені  кажуть:  які  питання.  Дві  пляшки  горілки  -    і  все  зробиться.  Підходжу  до  майстра,  а  той  лиш  сміється.  Каже:  домовляйся  із  хлопцями  сам.  Я  плюнув  і  пішов  на  обід.
Розповів  сусідці,  що  дорожники  не  хочуть  робити  ямковий  ремонт  біля  під’їзду.  А  вона  мені  й  каже:  -  А  ти  їм  про  Леоніда  Івановича  натякни,  і  все  буде  нормально.  Питаю:  -  А  хто  такий  Леонід  Іванович?  –  А  ти  подумай.
         Ну  думати  було  ніколи.  Тим  більше  серед  моїх  знайомих  такого  точно  нема.  Але  ж  сусідка  –  жінка  серйозна.  Слів  на  вітер  не  кидає.  Значить,  цей  Леонід  Іванович,  певно,  велика  «шишка».  Роблю  серйозну  морду,  підходжу  до  дорожників,  відкликаю  вбік  їх  майстра  і  тихо,  але  настійливо  рекомендую  йому  зробити  ямковий  ремонт  біля  нашого  під’їзду.  Сказав  йому,  що  хлопці  просили  дві  пляшки  горілки,  і  про  те,  що  Леоніда  Івановича  знаю,  теж  не  забув  натякнути.
         Дорожній  майстер  спочатку  глянув  скоса.  То  на  мене,  то  на  двох  роботяг.  Спитав:  -  А  хто  такий  Леонід  Іванович?  Я  ж  цілком  серйозно  йому  відповів:  -  Ти  собі  думай,  а  я  собі  знаю.  Молодик  ще  раз  на  мене  глянув.  Кудись  передзвонив.  Почухав  потилицю  і  дав  команду  «латати»  ями  під  під’їздом.  Це  була  перемога.
           Але  я  вирішив  не  зупинятися  на  досягнутому.  І  швидко  пересвідчився,  що  ім’я  Леоніда  Івановича  дійсно  здатне  робити  справжні  чудеса.  Спочатку  заніс  назад  у  магазин  жінчині  туфлі.  Вона  й  тиждень  у  тих  туфлях  не  проходила,  як  відлетів  каблук.  Жінка  ті  туфлі  учора  в  магазин  носила,  пробувала  поміняти.  Спеціально  з  роботи  відпрошувалася.  Продавець  її  просто  послала  не  так  далеко.  Заніс  я  ті  туфлі  в  магазин,  поклав  на  стіл  перед  директором  і  тихо  так,  спокійно  і  дуже  переконливо  пояснив,  що  взуття  треба  поміняти.  Або  я  підключаю  до  вирішення  питання  Леоніда  Івановича.  На  звичне  питання:  -  А  хто  це  такий?  -  Я  відповів  коротко  і  змістовно:  -  Є  серйозні  люди,  які  приймають  рішення.  Директор  магазину  десь  хвилину  свердлила  мене  своїм  чіпким  поглядом,  але,  видно,  не  захотіла  знайомитися  із  таємничим  Леонідом  Івановичем.  Тому  покупку  нам  швидко  обміняли,  і  навіть  продавець  вибачилася.  От  що  значить  хороші  зв’язки.
А  далі  все  пішло,  як  по  маслу.  Ім’я  Леоніда  Івановича  діяло  на  інших,  як  справжня  чарівна  паличка.  Директор  школи  відразу  забув  про  проблеми  з  дисципліною  у  мого  сина.  Даішник  вирішив  мене  не  штрафувати.  На  ринку  у  м’ясному  відділі  мені  організували  дійсно  хороше  м’ясо  значно  дешевше.  Довідку  у  жеку,  за  якою  я  майже  два  тижні  ходив,  мені  виписали  за  п’ять  хвилин.  І  на  рахунок  путівки  у  санаторій    я  теж  дуже  швидко  домовився  завдяки  все  тому  ж  Леоніду  Івановичу.
Я  відчував  себе,  як  на  сьомому  небі.  От  що  значить  мати  впливового  покровителя.  Цілий  тиждень  мене  гризла  цікавість,  а  хто  ж  він  такий,  мій  таємничий  всемогутній  покровитель  Леонід  Іванович?  Я  усіх  родичів  і  знайомих  перепитав.  Ніхто  не  знає.  Але  якщо  його  всі  бояться,  значить,  він  все-таки  велике  цабе.  А  учора  ввечері  виношу  надвір  сміття  і  зустрічаю  нарешті  сусідку,  котра  мені  й  нарадила    натякнути  на  знайомство  із  самим    Леонідом  Івановичем.  Я  їй  подякував,  а  потім  кажу  так  і  так.  Я  зробив  усе  так,  як  ви  й  казали.  І  розповів  їй  про  те,  які  чудеса  творить  це  ім’я.  Вона  аж  рота  роззявила  від  здивування.  А  потім  як  зарегоче.  Я  від  несподіванки  ледве  відро  зі  сміттям    у  руці  втримав.  А  вона  все  сміється  і  сміється.  Ну  ти  каже  і  вчудив.  Я  й  не  знала,  що  воно  усе  так  повернеться.  Хотіла  тебе  підколоти  та  й  ляпнула  перше,  що  в  голову  збрело.  Бо    Леонід  Іванович  –  зовсім  не  велика  «шишка»,  але  досить-таки  відома  людина,  великий  байкар  Леонід  Глібов.  Кому  не  скажи,  -  аж  ніяк  не  повірять.  І  сміх,  і  гріх.  Оце  так  велике  цабе.  Хоча  з  іншого  боку  нехай  буде  цабе,  бо  ж  реально  вирішує  проблемні  питання.  Виявляється  ,  що  Леонід  Іванович  Глібов  -  і  нині  авторитетний  дядько.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365937
Рубрика: Гумореска
дата надходження 23.09.2012
автор: Віктор Насипаний