Ти рониш аромати фіміаму
Своєї надвразливої душі!.
А я окрилений тобою до безтями
Ті запахи уловлюю усі.
Радіє й плаче небо по весні,
А недоношене чуття таки жиє!
Не треба слів, не треба їх брехні,
Бо головне, що ти для мене є!
Навіки в пам'яті скрижалі
Я упишу твоє дзвінке ім'я.
А ти згадай як ми плекали
Свою любов. Страчався ж я…
Березень 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2012
автор: Дракон