Досі в тобі , і досить
мені дорікати,
важелем тиснеш на плівку колишніх "дарма".
Я проживу в тобі осінь,
від осені - втрати,
у втрат гострі стріли , у мене - міцна тятива.
У тлілому світі, де нічого
більше забрати,
у чорній дірі, де завчасно ховається млість -
палитиму листя...
Ти геній дрібного масштабу,
завитий туманом, мов загнаний в тишу хорист.
З'явись я б не в тобі супроти
магнітних законів,
усі апріорі - ці нічим підперті мости -
несли б тебе в море.
А в морі - безмежні простори,
і майже не чутно , як стріли карбують шляхи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365744
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2012
автор: Іванна Шкромида