Що таке свобода? Чи однозначне це поняття? Поширене розуміння поняття свобода, зазвичай асоціюється з протилежним поняттям /антонімом/ - неволя. Але, свобода повинна вести до того, що людина має більше волі, щоб активно розвиватись духовно; здобувати знання, які доступні лише у вільному суспільстві; активно навчатись для подальшого служіння тому ж таки суспільству. Свобода для розбещення особистості - це анархія, яка веде до вселенського розбещення і занепаду того ж таки суспільства.
Є таке поняття - свобода вибору. Кожен має ту свободу вибору і, зрештою, обов’язково здійснює вибір. Іншого не дано. Свобода вибору ніколи, нікого і ніде не оминула.
Вона непідвладна ні часові, ні території; ні світським, ні релігійним громадам. Від свободи вибору не сховатись. Існування кожної істоти можливе лише тоді, коли вона має свободу вибору і, зрештою, здійснює свій вибір: подумати – не подумати; промовити – промовчати; кричати - не кричати; вчитись – не вчитись; підніматись духовно, чи опускатись безвісти.
У тваринному світі цей вибір здійснюється за допомогою інстинктів, вікової інтуїції, можливо, іноді, якимсь чином, обмірковано. А homo sapiens / людина думаюча/, тобто - розумна, відрізняється тим, що свій вибір повинна здійснювати розумно, обмірковано відроджуючи втрачену тисячоліттями розвитку цивілізації, інтуїцією, та повертаючи її на добрі справи.
Діяти та жити за інстинктами – це остання справа, можна сказати – тваринна.
То ж, чи не прийшов час на піку розвитку цивілізації, задуматись над цим, почати аналізувати свої дії та здійснювати свій вибір кожної миті обмірковано. Я не кажу, добрий той вибір, чи – ні. Але обмірковування та аналіз - це основа вибору; це те, що робить людину людиною. А лихі дії засновані на інстинктах можна змінити на добро завдяки обмірковуванню та здійсненню свободи вибору, тим самим звільняючись від тиску інстинктів; здобуваючи свободу вибору, а отже свободу для душі, яка стає легка, рухлива, бо зменшується тягар інстинктів, які обтяжують душу і тіло.
Любов – це БОГ. БОГ – це любов! Це та сила, яка створила та утримує ВСЕСВІТ та нас нерозумних у тому ВСЕСВІТІ. Дуже мало в нас любові, отже – мало БОГА. Отже таке нетривке та непевне наше існування. З любов’ю створив нас Господь і для любові. Але відразу людина про це забула, бо отримала свободу вибору, яким шляхом іти по життю: спокій, вічність та праведність; чи тернистий шлях пізнання добра і зла. То ж вибір був вільним і здійснений, очевидно, без обдумування, аналізу та сумніву на користь другого. Спокій, добробут,
впевненість було непоціновано і за такі дії було отримано смерть, страждання, хвороби, голод, піт на чолі і зло, яке повсякчас пізнаємо. А добро пізнавати мало хто бажає. Чому так стається? Тому, що зло - воно тут, поряд, навкруги; рідне, любиме, близьке серцю. А, добро? Де воно? Його потрібно здобувати, вишукувати десь на закутках душі, там де його давно вже немає, бо, зрештою, загубилося, розпорошилося в віках… Щоб віднайти те добро потрібні титанічні зусилля, але ми вже далеко не титани. Добро – звеличує. А – зло? Зло робить « членів» суспільства дрібними, меркантильними, нікчемними.
Отже, що то є та СВОБОДА? Теоретично є поняття - воля та неволя. А все реш-
та, то повсякчас - свобода вибору. Перехрестя, на якому стоїть людина вічно…
( літо 2010 р. – лютий 2011 р.)
Кожна справа, дія, бажання людини повинно базуватися на внутрішній філософії. Жодна дія, яка ні на чому не базується, ні до чого світлого доброго не приводить.
Філософія дії - це, як підтекст художнього твору. Твір без підтексту - пустий; не виховує автора, а також того, хто його споглядає, слухає, читає і т. д…
Людина без внутрішньої філософії пуста, як пусті її дії. Бути людиною - філософом - це, очевидно, дар Божий. Якщо людина здатна глибоко сприймати світ, мати відкриту душу до навчання, виховання, така людина здатна вкладати філософію в свої вчинки. Знаючи природу своїх вчинків, людина здатна за них відповідати.
( червень 2012 р. )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365706
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2012
автор: Людмила Богуславська