Уламки недописаних віршів
Впивалися у складені долоні,
Я на колінах посеред майстрів
Римованого слова, у поклоні
Схилялась перед мовним вівтарем
У акті добровільної пожертви,
Горіла свічка поряд з "Кобзарем",
Іконні лика - то невинні жертви
Війни за мову. Як багато їх!
Змордованих поетів і пророків,
Народом пізно визнаних святих.
І цей собор за кілька сотень років
Не раз вони виводили з руїни -
Святинею для тих, хто був до нас,
Для тих, хто є і буде на Вкраїні.
І золотом сіяв іконостас,
І вірші промовлялись, як молитва,
І звідусіль їх відгомін лунав.
Соборний дзвін, поезією литий,
На таїнство письменства закликав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365538
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2012
автор: Ilsa