Стоїть калина сумно похилившись
Не наче жде кого а все нема
Колись давно з тобою я простившись
Пішов у світ – лишилась ти одна
Ішли роки – давно вже прилетіли
Із вирію додому журавлі
Ту весну ми з тобою не зустріли
Нас розєднали – жаль і родичі
Тобі ще вчитись сину треба
Сказала мати ніби закляла
Душа палала – хотіла до неба
Але над нею повисла труна
Пройшли роки і ми дорослі стали
Та не побачились вже більше ми
У тебе помаленьку діти підростали
Мені в чужім краю лише крильми
Махали лебеді коли ся повертали
До рідного села – а я ридав
Якби мої батьки те були знали
Яким тепер "крутим" я став
Щодень нову машини , нові клуби
Для VIP- персон а в душі пустота
Гламурні вечірки і дорогі шуби
Але душа людська хоче тепла
Було усе – та не було нічого
Я був неначе під замком
Бажав тоді собі одного
Втекти і плакав нишком
Якось я повернусь до рідної оселі
Часи змінились все – таки ти одна
Твої вуста і жарти ті веселі
Коли були з тобою – лиш одна
Тепер залишилась лише згадка
Про ту любов – що жила і пішла
Моя душа до іншого вже звикла
І ніби камінь камінь стала вже вона
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365350
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.09.2012
автор: Ruslan B.