Місяць на небі ясно засіяв,
До твоєї хати я стежку протоптав,
Ходжу вечорами в вікно поглядаю,
Виглянь, дівчино, я тебе чекаю.
Соловей співає душу навпіл крає,
Моє серце люба, коханням палає,
Вийди на хвилинку виглянь в вікно,
Я стою чекаю вже тебе давно.
Я тебе, серденько, ніжно пригорну,
Про своє кохання тобі розкажу,
Ніжно поцілую тебе у вуста,
Я хочу, щоб вічно ти була моя.
Весна промайнула і літо пройшло,
Ти так і не виглянула до мене в вікно,
Осінь давно золотом усі дерева вкрила,
Ти мене, дівчино, так і не любила.
Зима не бариться снігом замітає,
Та дівчина гадки про мене не має,
Я ходжу до неї топчу сніг ногами,
Про її кохання мрію вечорами.
Чи довго ще я буду той сніг топтати,
Буду безнадійно ту дівчину кохати,
Може моя доля мені усміхнеться,
Може люба дівчина до мене вернеться.
Ходжу вечорами на зорі поглядаю,
Я свою надію досі не втрачаю,
Я своє кохання в серці зберігаю,
Ту кохану дівчину я ще зачекаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2012
автор: Антоніна Грицаюк