Я скажу вам так,панянки,
Що шкода мені мужчин.
Ви їх,бідних,прямо зранку
Клюєте вже без причин.
Він,скажімо, встав раненько,
Ви у крик: «Ти ж розбудив!
А лежить собі тихенько,
Знов не так: «Та як ти смів?
І летить у вас із рота
Безліч злих поганих слів.
А в руках-список роботи,
Хоча він ще без штанів.
То ж снує отак по хаті,
Ніби він- ні те,ні се,
А ви злючі та патлаті
Лиш вказівки даєте.
От і думайте,рідненькі,
Хіба можна отак жить?
Той мужик від вас швиденько
На край світу забіжить.
В мужиках нині потреба,
Отож слухайтесь мене.
Ой, мені ж додому треба,
Бо ще свій кудись чкурне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364965
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2012
автор: Galina Udovychenko