Ці очі твої, дивні, волошкові,
небесної сині просторової,
накривають хвилями Дніпровими...
Потонула я у водах, шовкових.
Не вибратися вже з коловороту,
любовної сили чи привороту,
до кінця життєвого мого строку...
Глибоко! Не зупинити потоку.
Розчинюсь у твоїх волошках-очах,
віддамся любовним чарам, почуттям,
нехай плинуть вони рікою в віках...
Я поділюся з тобою цим щастям.
Сокровенним, мов молитва, причастя,
на вістрі бурхливих хвиль серцебиття...
То очі пророчі й нема вороття,
манять в безсмертя до самозабуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2012
автор: Макієвська Наталія Є.