КОЛИ НАЗОВНІ...
Не стану я ховатись у безодні
Всіх зайвих вірувань, бездушних пустувань
Для того, щоб лишатися назовні
З людською долею, із безліччю питань.
Щоб день ставав у світлі правди знову,
Коли б проходив я в запеклій боротьбі
За відповідь, отриману як сповідь,
Почувши в сповіді прощення на собі...
Зазнав прощення, мушу не приспати
Ні краплі совісті тоді поміж людьми.
Комусь назовні нічого втрачати -
Мені ж прощення, наче вогник у пітьмі.
Відвертість на поверхню викликає
Невимушеність дружніх спілкувань...
Відносин глибина нас надихає,
Назовні – річ проста, без коливань.
О.Сичьов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364793
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.09.2012
автор: Олександр Сичов