Сатана породив байстрючатко,
Душі купленій всебіч годив.
Стелив піря щоб жИло в достатку,
Гладко камінь у стежку мостив.
Плаче гірко Волинь моя сива,
Під руками води не знайшлось,
Щоби мама відразу втопила…
Щоб нехрещене в квіт не велось.
Не забуло «закохане диво»:
Це ж воно не від світу цього.
Його «чадо небесне зробило»,
Йому владу над «бидлом» дало.
Тож плювати на совість хотіло,
На стражденних нещасних їх біль.
Проковтне в своє благо й кадило,
Що їх горе для нього всуціль…
Р.С.
Не кидайтеся в гріх очманіло,
Встерігайтесь «небесних богів»
Чужа кров проковтне і кропило:
Щоб ти в пеклі байстрюче згорів!
Це нещастячко ректором звуться:
Що навчить воно Ваших синів?
В депутати вчергове знов рвуться,
Пора нечисть відправить, в АРХІВ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364747
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.09.2012
автор: Дід Миколай