В житті я люблю монологи, тебе ніхто не переб’є,
Ніхто по середині спічу , обличчя брудом не заллє ,
Розмову починаєш знову, як важко жити нині нам,
І що ріка мішає стати, єдиним цілим берегам.
Давай з тобою на хвилинку,дозволимо собі сказати,
Що треба річку осушити,щоб береги разом з’єднати,
Ну а куди подіти верби, що по весні так рясо квітнуть,
Загинуть водяні лілеї, зате роздолля буде вітру.
Він буде гнівно завивати, на вже пустельних берегах,
Скажи чи треба малювати іще тобі оцей весь жах?
Життя ріка нас об’єднала, найди у всьому щастя мить,
Хай квітнуть водяні лілеї, і вітер радісно шумить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2012
автор: Федик Юрій Михайлович