Лиш сонце пригріло весняне з гори,
Водою побігли весняні сніги,
Земля пробудилась від зимнього сну,
Я зустрічаю радо весну.
Ластівка гордо під моєю стріхою,
Гніздечко майструє з потіхою,
Маленька пташина, а така завзята,
Ніколи немає для неї свята.
Лиш на хвилинку, коли спочиває,
Свою ластів’їну пісню співає,
Та пісня лунає по всьому дворі,
Радість у мене тоді на душі.
Швидко дні у клопотах минають,
Вже ластів’ята з гнізда виглядають,
Крильця швидко в малечі міцніють,
Долетіти до сонця тихесенько мріють.
Несміло з гнізда перший раз вилітають,
Поряд їх мама вони добре знають,
Ластівка з любов`ю їх доглядає,
Вона лиш добра своїм дітям бажає.
Весна промайнула і літо пройшло.
Пожовтіле листя заглядає в вікно,
Дружна сімейка в дорогу рушає,
З сумом в вікно моє поглядає.
Сіли на шнурку всі біля хати,
На прощання пісню стали співати,
Та пісня за душу з сумом бере,
Що переліт той для них принесе.
Знов з нетерпінням я весну чекаю,
Ластівка прилетить я цього бажаю.
Буде весь час знов клопотати,
Пісню свою ластів’їну співати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364492
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2012
автор: Антоніна Грицаюк