Лінзи вже очищаються від денної дози бруду. В стомак - буря, і викликана вона не тільки різним смачненьким, залитим алкоголем та глясе. В легенях – буря, викликана не тільки цигарковим димом. В голові потьмарення, і теж явно не від алкоголю чи втоми. На душі тяжість якась. Дивне відчуття. Голос здатен повернути тебе на декілька років назад, як шалена хвиля викинути на старенький берег, який вже мав би бути давно забутим.
Давно вже не відчувала себе такою слабкою. Не хочу більше такого! НІ! Досить вже. Мандрик це ж не ти така. Навіщоооо!!!
Голоси не мають повертати до думок навіть про людей, які самі ж себе стерли з твого життя.
Враження, не можна порівнювати з тими, що колись були, але з іншими.
Кожен з нас здатен на шалені подвиги, на мудріші вчинки і на кращих людей з себе.
ОГОГО, неочікувано для самої себе написала прям клятву для себе.
Думаю варто вже спати, мозку потрібне прояснення, як лінзам у коробці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364437
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2012
автор: MNDRK