Буває, примаришся зрідка,
Торкнешся крильми долонь.
У білому - наче квітка.
В червоному - як вогонь.
Сидітимеш край веранди
У смуткові срібно-тугім.
І білі, як сніг, троянди
Цвістимуть в волоссі твоїм.
А часом, нежданна, стосила,
ввірвешся в заснулі думки -
і впадуть на білії крила
червоні, як кров, пелюстки.
Запалиш мій Всесвіт. І дива
того тобі зовсім не жаль.
Але на очах так зрадливо
блищатиме срібний кришталь.
І горда, вертаючись рідко,
береш моє сонце з долонь...
Приходиш ти в білім - як квітка.
В червоному - як вогонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364347
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2012
автор: кохананірвана