Щаслива осінь, де тепер вона?
З русявим і заплутаним волоссям.
У серці спогад я про неї зберегла.
Щаслива осінь. Все, що відбулося.
Ти пам'ятаєш? Шоста п'ятдесят,
Чужий вокзал, обпечений морозом.
Безвольно повертаюся назад
у спогади, неначе під гіпнозом.
Години на зупинці, майже ніч,
і кава в пластику вже змерзлими руками.
Найщасливіша із усіх сторіч,
О, осінь, що тоді була із нами.
Щаслива осінь, прапор на даху,
Книжкова нетривала астрономія.
А далі - мрії... Мрії... Порахуй!
Чомусь така на мріях економія.
Про мрії - зась, чому тепер отак?
Мабуть тому й щаслива, що омріяна.
Щаслива осінь. Наша ж бо. Відтак
Іще зійде. Бо нами ж і засіяна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364058
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2012
автор: Мажорська*