«Чому є радість і є горе?
Чому є щастя і сліз море?
Чому любов є і розлука?
Чому життя – це вічна мýка?
Чому живу я взагалі?» –
Ти часто кажеш сам собі.
«Чому? Чому?» – питаєш ти,
Та сам цю відповідь знайди.
Якщо ж її ти не знайдеш,
То дáрма вік свій проживеш,
Бо той, хто горя не зазнав,
Хто в море сліз не доливав,
Хто не відчув страшної мýки
Чи то від горя, чи розлуки –
Той щастя й радості не знав,
Бо він не жив, бо він пропав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363979
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.09.2012
автор: Тетяна Мерега