Мовчить гора уперто про минуле,
Припали пилом вікові стежки.
Печерний грот розводить сонно скули,
Туман збиває зібрані вершки.
Дзвенить комар у світанковій тиші,
В наметах міцно сплять мандрівники,
У темний грот летять летючі миші,
Блищать на скелях слюдяні цівки.
Південна ніч угамувала спрагу.
Над морем сонце цитрусом встає.
Від золотої брами Карадагу
Ранковий промінь ключик дістає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363969
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.09.2012
автор: Галина_Литовченко