Настояна на ли́сті полину
Прогіркла мова дощової днини
У небі розстелила пелену,
Де сум курличе зойком журавлиним.
І на стіні розвісивши печаль,
В тінІ незримій, стисло-зашкарублій
Омонотоннів голосний сераль,
Ледь чутним звуком огорнувши груди.
Старе вікно у ще старіший світ -
Журливим оком у продреглу осінь,
Де птаху світла сховано між віт...
Похмура днина розпустила коси...
(10.09.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363945
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2012
автор: Леся Геник