Хотів-би я вічність прожити! Але не дам такої втіхи Великим нелюдам з гори Що мене люблять навпаки Які велику шану мають Мене за наймита вважають Щоб я мов раб плуга тягнув На них скарби всі нагорнув За це мені подяка щира? Жебрацька дань на хліб единий Лише одне сердечко гріє Що вічність тільки тим радіє Хто нею сердцем дорожить Життя цінуючи як мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2012
автор: BOXERT