Тіло...
Двоє в одному.
Як прагнути дому,
ТАК хочеться Тебе
торкатись,
текти по пальцях
цілунками,
водоспадами по руці,
по щоці -
Сльозою.
Виплакати б осінь
на Твоєму плечі
до останнього
запаху задимлених згарищ!
Минуле вміщається
у рамку слова "Мариш".
Ти ж Віриш
усім собою,
Свободами міряєш
зустрІчні вітри...
Крапає Вічність
в пустелях вогнів
зі звуком
Планети, що обертається.
Що залишається?
Блукання долонь
по вигинах тіл.
Ми заховалися
Одне в одного.
Натяку жодного
на те, де МИ Є.
Минуле ВІД
МИ
РА
Є,
наче гілка присохла
на дереві, біля струмка...
Лиш Твоя рука
торкнеться її,
зупиняючи Час...
Напружиться Всесвіт,
щоб укотрЕ
знов народити НАС.
Спалахне сірником
МИТЬ.
Не згорить,
а відродить полум"я.
По воді колами
Стук від наших сердець.
МИ Є.
Що не треба - згоріло...
Двоє в одному.
Тіло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363450
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2012
автор: LaLoba