Жінки…
Ті, що повз тебе, в чорно-сірих пальтах,
проходять на підборах із недопалком в руках,
лишаючи тоненьку цівку диму, карбують в пам'ять відбиток утоми
облич, зі зморшками, здавалося б, не по роках.
В котрих під вечір, повертаючись з роботи,
в кишені п’ять вхідних і вихідних,
з кулька, приблудним псам, засмажені бекони
в районі горла зупиняють переддих.
З тонким зап’ястям, пофарбоване волосся
торкають пальці тонші від тонких зап’ясть
і очі чорні, чорним олівцем під очі
наведений з блідим лицем контраст.
Жінки…
Закутані у сірий присмерк,
сіріють в сирості від сіро-сирих міст,
жінки, на котрих ти не звернеш ока,
мовляв аж надто звичний вміст.
Жінки…
НепоказнІ й не надто гарні
І як тут йти на компроміс?
Жінки…
Усе не ті
Не ті
і…
ЗНАЄШ?!
ЗАСУНЬ У…
Далі
Перфекціонізм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363364
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2012
автор: Гаоль Лостяр