Зачепило... Відповів.
"Где же: стихи? свидания?
букеты? да, о чём это я?
вы же способны только на
одну смс-ку "давай
мутить?"" — А ОСЬ ДЕ:
Не варто всiх по бiльшостi
судити.
Занадто в тебе вибiрка мала.
Бо тi, хто для кохання здатнi
жити,
за серце рiднеє згорять до тла.
Про кого кажеш це — не
винуваті.
На почуття чужі їм все-одно.
Їх мама й тато просто не
навчили,
для чого їм оце життя дано.
А справжні десь з розбитими
серцями,
букети даруватимуть не тим.
Бо дочки з непутящими синами
по звичці тягнуть сигаретний
дим.
можливо ще i чистi ïхнi душi.
i э думки звернуть з того путi.
та музика й алко' ïх там
задушать.
бо тягнуться до гipших, нiж самi.
достойнi i надаль будуть
терзатись,
докiль не зрозумiють, не малi:
щоб щастя мiць надовго
збудувати —
шукати треба рiвню на Землi.
(М. Опанасенко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363355
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2012
автор: MAKSSTAL`