Укравши всi моï думки,
Ти нiжнiстю запеленала.
Любовi подихом
тремким
З осколкiв серденько
зiбрала.
Й твоï гарячiï слова —
Мов пелюсток до нього
дотик,
Який штовхає з-пiд пера
Взаємностi черговий
поклик.
Тепер, як поруч, простip й
час
Здають позицiï коханню.
Здолаєм все, а цi слова,
Ти знаєш — не простi
зiзнання.
Бо ïх вогненнi язики
Звергають прямо iз
грудини,
До серця дотиком коли
Ти палиш гаряч з
середини.
І мрiя щира майорить:
Тобi життя все
присвятити,
З тобою тiльки в небесах
Отих три зiрки запалити,
Що тебе мамою назвуть,
Мене обнявши скажуть
"тато"... —
Такий мiй сенс в цьому
буттi.
Зробить до цього ще
багато
Нам треба, але знай, коли
Твiй вiдчуваю поруч
подих —
На свiту край готовий йти.
Моє життя ж бо б'ється в
тобi...
(31.07.2012 М.Опанасенко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363344
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2012
автор: MAKSSTAL`