* * *

Життя.  В  майбутньому,  колись,  можливо,
Та  й  може  зараз:  як,  кому,  і  де
Розкрутить  в  механічну  центрифугу.
А  потім  стане  не  важливо
Чи  стане  хтось  на  ноги  чи  впаде,
Чи  побороти  ще  зуміє  тугу.
І  випадковості  такі  –  одного  на  мільйони,
Бо  сам  будуєш  всю  свою  шляховість.
А  що  знайдеш  –  твоя  пустоголовість
Розбудить  у  думках  прокльони,
Яким  і  так  потрібна  тиша  та  спокійність,
Додавши  до  води  надійність.
«Злодійка»  Доля  щось  і  забажає
Утнути  якусь  «яму»  на  дорозі,
Та  й  центрифугу  розкрутити  в  змозі.
Талант  до  цього  вдалий  має…
-------------------------------------------
І  хоч  «життя  іде  і  все  без  коректур»,
І  може  епізодами  крутити  дзиґу,
Ви  не  цурайтеся  своїх  культур,
Бо  хто  через  бар’єр,  тоді,  не  плигав?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363220
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.09.2012
автор: Вальдемар Феруменко